Володимир Куліш. Слово про будинок «Слово»

Читач має змогу дізнатися цікаві особливості й моменти з життя відомих літераторів: Хвильовому подобалося кататися на ковзанах вночі, Йогансен полюбляв полювати, а Підмогильний постійно переймався за свій велосипед «Україна». Сторінки цієї книги сповнені буденних радощів, дитинства, домашнього затишку, творчості, спілкування, хоч і постійно відчувається неминуча небезпека, адже багато згаданих осіб за кілька років будуть ув’язнені або страчені. Проте на мить можна перенестися у часі, щоб доєднатися до цієї великої творчої родини й відчути, як жили відомі всім видатні персоналії. Перше видання цієї книги з’явилося на світ у 1966 році у Торонто, Канада. Володимир Куліш, який теж став літератором, у роки Другої світової війни іммігрував за кордон і зрештою зупинився у Філадельфії, США, де активно поширював творчість свого батька. Нове видання «Слова» містить зображення з Харківського літературного музею. Текст звірений з оригінальною книгою. Це не класичні мемуари, а ретроспективні нариси спогадів підлітка, який має свої захоплення й бачення світу, що властиві його віку. Такий погляд на відому історію дає змогу подивитися на неї зовсім з іншої перспективи, адже тут є багато деталей, на які б не звернув увагу дорослий мемуарист. Особливим розділом є список жителів будинку «Слово», де зазначені статуси «вбитий», «засланий» і дуже рідко «живий». Тому ця книга є не тільки даниною пам’яті, а й нагадуванням про те, що важливо знати й не забувати імена, які в ній згадані. Автор надає читачам ширший контекст життя «монументальних класиків», перетворюючи їх на живих людей і спонукаючи дізнатися більше того матеріалу, що дають в школі. У виданні не так багато тексту, проте велика кількість фото, що дає змогу глибше зануритися у ту епоху й відчути емоції зображених людей. Книга зацікавить тих, хто хоче наблизитися до розуміння справжніх характерів і життя відомих постатей, й тих, хто прагне дізнатися більше контексту виживання української літератури у часи сталінського терору.